Щастя чи сльози: вчені з’ясували, чи здатний ШІ допомогти людям у роботі

Дарон Асемоглу, професор MIT і Нобелівський лауреат, бачить у ШІ загрозу збільшення соціальної нерівності. Його колега Девід Аутор, навпаки, вважає технологію потенційним інструментом для скорочення розриву. Дослідження 26-річного аспіранта MIT Ейдана Тонера-Роджерса пропонує третій підхід, підкреслюючи як позитивний вплив ШІ, так і його обмеження.

Робота Тонера-Роджерса в лабораторії матеріалознавства показала вражаюче зростання ефективності: вчені збільшили кількість нових матеріалів на 44%, а патентних заявок – на 39%. ШІ допоміг значно прискорити розробку, передбачаючи хімічні структури з бажаними характеристиками. Однак результати виявили й несподіваний ефект: провідні вчені досягли ще більших успіхів, тоді як менш досвідчені залишилися позаду.

І хоча Асемоглу визнав, що такі успіхи можуть змінити його песимістичний погляд на ШІ, він також вказав на ризик збільшення розриву між найкращими та рештою. Дослідники, які раніше входили в десятку лідерів, поліпшили свої показники на 81%, тоді як третина вчених взагалі не відчула вигоди від технології. Це підтверджує побоювання, що ШІ може посилювати нерівність доходів.

Попри продуктивність, 82% учасників дослідження відзначили зниження задоволеності своєю роботою. Автоматизація ключових етапів, таких як генерація нових сполук, позбавила вчених творчого елемента їхньої діяльності. Один із них навіть висловив жаль про те, що його освіта тепер здається менш значущою.

Автор дослідження вважає, що грамотне впровадження ШІ та навчання співробітників допоможуть знизити нерівність. Наприклад, в юриспруденції помічники юристів з ШІ могли б виконувати складні завдання, підвищуючи свою цінність. Однак без підготовки це може призвести до масових помилок і невдоволення працівників.

Дослідження Тонера-Роджерса показує, що ШІ здатний радикально прискорити інновації, але його вплив на рівність і мотивацію працівників залишається спірним. Для реалізації повного потенціалу технології потрібен комплексний підхід, що враховує не тільки ефективність, а й людський фактор.